Археологічні розкопки свідчать, що перші поселенці жили на цих землях ще у III — на початку IV ст. н. е. Ранньочерняхівські поселення на цій території, виявлені у 1955 p., та знайдені два поховання, свідчать про існування тут поселень і городищ періоду Київської Русі.
Черкаський район багатий на археологічні знахідки козацької доби. Тут виявлено 47 козацьких могил. Найвідоміші з них розташовувались неподалік с. Ломовате. У придніпровських плавнях біля села було велике озеро, яке називалося «Козацьким». За переказами, у ньому було потоплено шляхтою багато козаків і повстанців.
У 1686 р. Росія і Польща підписали Вічний мир, за яким південна Київщина з вузькою смугою вздовж: правого берега Дніпра — Правобережна Наддніпрянщина, куди входили і села Сагунівка та навколишні села ставали нейтральною зоною. Проте вже під кінець XVII ст. тут знову відновився феодальний та національний гніт. Правобережні землі України протягом всього XVII ст. все ще залишалися під гнітом шляхетської Польщі.
Одним з найбільших у XVIII ст. виступів українського селянства проти польського гніту була, як відомо, Коліївщина. Повстання почалося у травні 1768 р. і охопило Медведівку, Жаботин, Канів, Смілу, Черкаси і всі навколишні села. У народному музеї Сагунівки зберігається шабля тих часів.
На 1864 р. в Сагунівці проживало православних — 2247, євреїв — 35, у Ломоватому — 1545 осіб.
У 1918 р. почали створюватися нові місцеві органи влади: сільська рада та ревкоми. На початку 1919 р. створені комнезамами. В період непу в селах почали створюватись кооперативні об’єднання селян. У 1928 р. в Ломоватому створено перші ТСОЗи. В січні 1930 р. на їх базі організовано колгоспи «Комунар» у Сагунівці та ім. Леніна в Ломоватому. В обох селах у 1930 р. проведено так зване розкуркулення, під яке потрапили не тільки заможні селяни, а й ті, хто їх підтримував або всього-на-всього не хотіли вступати в колгоспи.
У 1933 р. почався спустошливий голод. Аби вижити, люди їли все: коріння очерету та кору дерев, гречану полову, змішану з невеликою кількістю борошна, виловлювали, де тільки можна було, рибу та різних дрібних лісових тварин. Кількість голодуючих швидко збільшувалася. Вимирали цілими сім’ями. Були випадки канібалізму. В результаті голодомору в Сагунівці та Ломоватому у 1933 р. померло понад 400 жителів.
Під час піку репресій у 1937—1938 pp. чимало односельців поплатилися життям. Зокрема, у 1937 р. засуджені до розстрілу колгоспники К. М. Луговський та О. М. Ляшко. У 1938 р. розстріляні: служитель церкви В. Я. Кучугурний, колгоспники П.K. Олійник та І. Я. Шапошник. Ряд селян одержали по 8-10 років каторги. У 1939 р. мобілізований колгоспник І. М. Чепурний під час фінської компанії потрапив у полон до фінів. У 1940 р. після обміну полонених його було засуджено на 5 років таборів. У передвоєнні роки життя колгоспників почало поступово покращуватись.
10 серпня 1941 р. нацисти ввійшли до Сагунівки та Ломоватого. 75 жителів цих сіл у період окупації відправлено до Німеччини.
14 грудня 1943 р. Сагунівка була визволена від німецько-нацистських загарбників.
Незважаючи на труднощі, села швидко відбудовувалися У грудні 1949 р. вирішено об’єднати колгоспи сіл Леськи, Худяки, Ломовате і створити так зване агромісто. Наприкінці 1951 р. експеримент було припинено. Ломоватський колгосп, що знову став самостійним, перейменовано в «Заповіт Леніна». У другій половині 50-х pp. у зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС почалося переселення села Сагунівка із збереженням своєї назви. До зановозбудованого села були переселені і інші переселенці із сусідніх затоплених сіл. Найбільша така громада була із найближчого села Ломовате, із яким завжди була пов’язана історія Сагунівки.
